Трансдерівационная морфологія
В НЛП термін “трансдерівационная морфологія” відноситься до вивчення шляхів впливу структури слів на асоціативні процеси сприйняття і, таким чином, на сенс слова і дію цього слова на нас.
В НЛП термін “трансдерівационная морфологія” відноситься до вивчення шляхів впливу структури слів на асоціативні процеси сприйняття і, таким чином, на сенс слова і дію цього слова на нас.
Морфологія - це розділ лінгвістики, що вивчає структуру окремих слів, в протилежність синтаксису, що займається структурою словосполучень і пропозицій, тобто взаємним відношенням слів. Різниця між словами “щастя”, “щасливий″, “щасливий″, “нещасний″, “ощасливити” полягає в їх морфологічній структурі.
Вони походять від одного кореня, але отримують різні сенси шляхом додавання до нього різних афіксів (приставок, суфіксів).
В лінгвістиці дериват (словотворення) визначається як процес побудови нового слова з результатного, зазвичай шляхом афіксації (додавання афіксів). Дериват створює нове слово, змінюючи категорію і/або сенс початкового слова. Наприклад, суфікс деривату “-тель” [англ.
-er: driver, teacher], скомбінований з деяким дієсловом “Х”, створює іменник, сенс якого - “той, хто робить Х”. Дієслова “водити”, “учити”, “сіяти” можуть бути у такий спосіб трансформовані в іменники “водій″, “вчитель”, “сіяч”. З погляду НЛП, додавання такого суфікса також зміщує значення слова з рівнів поведінки і здібностей на рівень ідентичності.
Існують суфікси, за допомогою яких утворюються прикметники. Суфікси “-ив″, “-н”, наприклад, можуть створити прикметник із значенням “Що виконує або схильний до вказаної дії”: “образливий″, “активний″, “образливий″. [англ. -ive: resрonsive, active. Російське словотворення взагалі-то складніше англійського].
Статті
Pages: